ІЗОАМІЛБРОМІД, у, чол., хім. Органічна сполука, бромистий ізоаміл, безбарвна рідина з характерним запахом; застосовують в органічному синтезі як алкілювальний реагент.
ізоамілбромід
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови