Значення
-
ІЗБОРНИК, -а, чол.
-
ізборник, заст. Те саме, що збірник; збірка творів, документів або інших матеріалів.
-
Ізборник, іст. Назва давньоруських рукописних збірників переважно релігійно-повчального змісту, зокрема «Ізборник Святослава» (1073 та 1076 років) — визначних пам’яток києворуської писемності та культури.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізборник, р. ізборника, д. ізборникові, з. ізборник, о. ізборником, м. ізборникові, к. ізборнику