Ітацизм, -у, чол. 1. Особливість вимови, що полягає у використанні звука [і] на місці інших голосних або дифтонгів, зокрема в деяких грецьких діалектах та в системі читання давньогрецьких текстів, де літера η (ета) вимовляється як [і] (на відміну від етацизму).
2. У мовознавстві: фонетичне явище, за якого голосний [і] замінює інші голосні звуки в певних позиціях, характерне для деяких говорів української мови (наприклад, у поліських діалектах).