Словник Української Мови
Буква
ІСУС, власна назва, чоловічий рід.
1. У християнстві: Син Божий, друга особа Пресвятої Трійці, Спаситель людства, який прийняв людську подобу для спокутування гріхів; Ісус Христос.
2. Ім’я кількох старозавітних персонажів, зокрема Ісуса Навина (вождя ізраїльського народу) та Ісуса, сина Сираха (автора біблійної книги Премудрості).
Приклад 1:
Ісус Христос розп’ятий був не раз. Ісус Христос розп’ятий був не раз.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
12 Сын Науин и Хале б.— Згідно з Біблією, з шестисот тисяч чоловік «землі обітованої» досягли лише Ісус Навин та Халей з дочкою. БЕСѢДА 1-я, НАРЕЧЕННАЯ OBSERVATORIUM (СЮН) Вперше надруковано І. Табачниковим у журн.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
От, приміром, чи пам’ятаєте ви в Євангелії Йоановому, в главі XIII та XXI, згадку про того вченика, що його був любив Ісус? Про того вченика, який на тайній вечері, схилившись на груди Ісусові, сказав: «Господи!
— Тютюнник Григорій, “Вир”