І́стинність, -ності, жін. Властивість і стан за значенням істинний 1; відповідність знання дійсності, об’єктивна правильність чого-небудь; правдивість. Наукова істинність теорії. Перевірка істинності гіпотези.
істинність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Присутній тут Перфецький міг би, зви чайно, підтвердити істинність цього прикладу, якби не займався у цей час невідомо чим, не лазив під стіл рукою, не напинався, не шарудів увесь час папірцями або чиїмись панчохами, якби ця мавпа не спокушала його, можете мені повірити! [Одно стайні погляди в бік Ади і Стаха].
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |