**І́СТНИЙ**, а, е. 1. Який існує насправді; справжній, дійсний. *Істний факт*.
2. Який є справжнім, непідробним; той, що має всі ознаки чогось. *Він був істним патріотом*.
Словник Української Мови
Буква
**І́СТНИЙ**, а, е. 1. Який існує насправді; справжній, дійсний. *Істний факт*.
2. Який є справжнім, непідробним; той, що має всі ознаки чогось. *Він був істним патріотом*.
Відсутні