Древослів

Словник Української Мови

існий

[isnɪj] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Існий — прикметник, який вживається для позначення чогось справжнього, дійсного, реально існуючого, а не уявного чи вигаданого; те саме, що істинний, справжній.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. існий, р. існого, д. існому, з. існого, о. існим, м. існім, к. існий

Більше записів