ІСКРИ́ЗМ, -у, чол. 1. Суспільно-політична течія, що виникла на початку XX століття в середовищі української еміграції та ставила за мету пробудження національної свідомості через поширення ідей самостійності, духовного відродження та культурного розвитку, символічно пов’язаних з образом «іскри» як початку національного горіння.
2. У вузькому значенні — ідеологічна платформа, заснована на працях окремих діячів українського руху початку ХХ століття, що наголошувала на необхідності поступового, «іскрового» поширення національної ідеї серед широких верств населення, на противагу радикальним методам боротьби.