ІСКРОЗАТРИ́МНИК, -а, чол. Пристрій або елемент конструкції, призначений для запобігання викиду іскор з димових або вихлопних труб, а також для гасіння іскор у системах пожежної безпеки; іскрогасник.
іскрозатримник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |