1. Який вкрився іржею, зазнав корозії; неіржавий.
2. Який має колір іржі; червонувато-бурий, рудуватий.
3. *Термін.* Який видає глухий, скрипучий, металевий звук (про голос, сміх тощо).
іржавий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це виключене… Тоді Андрій думав про цвях — про іржавий цвях, яким стратив себе той ад’ютант. Але й це нездійсниме, іржавий цвях — недосяжна мрія тут…
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Аморфні мінерали – трапляються у твердій землистій формі, як лімоніт (FeO(OH)·nH 2O – темно-іржавий), боксит (Al2O3·nH2O – цегляно-червоний); у склоподібній, як бурштин (рос. янтарь) – скам’яніла смола хвойних дерев.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |