ІРИДОЦИ́Т, -а, чол. Спеціальна клітина сполучної тканини у деяких безхребетних тварин (зокрема, риб, земноводних, плазунів), що містить кристали гуаніну або інших пігментів, здатні відбивати та заломлювати світло, чим зумовлює металевий блиск і райдужне забарвлення шкіри, луски або райдужної оболонки ока.
іридоцит
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |