1. Виражати глузливе, приховано-насмішкувате ставлення до кого-, чого-небудь; вживати іронію.
іронізувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Щодо цього сьогодні не раз наштовхуюся на скепсис людей, які полюбляють іронізувати (і то з пристрастю, гідною кращого застосування) над «шістдесятницькими чеснотами». Проте вона, справді, була (принаймні в тому колі, в якому я оберталася), та дружба, те взаєморозуміння.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |