ІРМОЛО́Г, -а, чол. 1. Богослужбова книга, що містить збірку ірмосів (піснеспівів, які виконуються на ранковій службі) та інших церковних співів, впорядкованих за вісьмома голосами; нотний співаник, який використовується в православному та греко-католицькому богослужінні.
2. заст. Те саме, що ірмоло́гій; збірка канонів із повними текстами ірмосів.