Значення
-
ІРМОЛО́Г, -а, чол. 1. Богослужбова книга, що містить збірку ірмосів (піснеспівів, які виконуються на ранковій службі) та інших церковних співів, впорядкованих за вісьмома голосами; нотний співаник, який використовується в православному та греко-католицькому богослужінні.
-
заст. Те саме, що ірмоло́гій; збірка канонів із повними текстами ірмосів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ірмолог, р. ірмолога, д. ірмологові, з. ірмолога, о. ірмологом, м. ірмологові, к. ірмологу