ІПОДРО́М, -а, чол. рід. 1. Спеціально обладнане місце для кінських перегонів та випробувань коней, а також для проведення кінно-спортивних змагань; бігова доріжка з трибунами для глядачів та допоміжними спорудами.
іподром
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Кафа.. Він часто бачив фургони, проїжджаючи на роботу повз іподром, де їхня стоянка. Тупі кабіни, хрипуче дихання, подряпини на ребристих боках, закурених дорогами з далекої Фракії.. Профілі в кабінах, бронзові, бородаті, як на римських монетах, зе млероби, скотарі.. А трохи далі, за списо подібним залізним частоколом щодня з автобуса його око вихоплює крилаті тіла бігових коней, наїзники, розслабившись у колісницях, пропливають, попустивши віжки, засклені двоповерхові трибуни мовчать, з минулого дня видніються хіба що недбало порозпихувані стільці.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |