Інтерпозиція, -ї, жін.
1. лінгв. Спосіб розташування службового слова (прийменника, сполучника, частки) всередині синтаксичної групи або між частинами складного слова, напр.: «хтозна-де», «будь-що», «абихто».
2. мат. Вставлення проміжних членів між двома крайніми членами пропорції або ряду чисел; інтерполяція.
3. мед. Проміжне розташування органа або тканини між іншими структурами; стан, за якого один орган частково або повністю закриває інший.