Значення
-
Інтерпозиція, -ї, жін.
-
лінгв. Спосіб розташування службового слова (прийменника, сполучника, частки) всередині синтаксичної групи або між частинами складного слова, напр.: «хтозна-де», «будь-що», «абихто».
-
мат. Вставлення проміжних членів між двома крайніми членами пропорції або ряду чисел; інтерполяція.
-
мед. Проміжне розташування органа або тканини між іншими структурами; стан, за якого один орган частково або повністю закриває інший.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інтерпозиція, р. інтерпозиції, д. інтерпозиції, з. інтерпозицію, о. інтерпозицією, м. інтерпозиції, к. інтерпозиціє