ІНТЕРПОЛЯ́ТОР, а, чол.
1. спец. Пристрій, програма або алгоритм, що виконує інтерполяцію — знаходження проміжних значень величини за відомими дискретними значеннями; використовується в обчислювальній техніці, математиці, автоматиці.
2. лінгв. Особа, яка вставляє в текст пізніші вставки, доповнення або коментарі (інтерполяції), часто без зазначення авторства.