ІНТЕРПОЛЯ́НТ, іменник, чоловічий рід.
1. мат., спец. Функція, яку використовують для інтерполяції; математичний вираз, що наближено описує залежність між відомими значеннями величини в проміжних точках.
2. лінгв., рідко. Слово або вираз, вставлений у текст, який не належить до його первинної редакції; вставний елемент, інтерполяція.