ІНТЕРМОДУЛЯ́ЦІЯ, ї, жін., спец. Виникнення в нелінійному пристрої (підсилювачі, змішувачі тощо) нових частотних складових, які є комбінацією частот двох або більше вхідних сигналів, що спричиняє спотворення вихідного сигналу.
інтермодуляція
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |