ІНТЕРКАЛЯ́ТОР, -а, чол.
1. спец. Пристрій, механізм або програма, що здійснює вставку, додавання або впровадження чого-небудь у проміжки між елементами основної структури (наприклад, у техніці — для введення додаткових імпульсів, у програмуванні — для вставки даних чи коду).
2. хім., біол. Речовина або молекула, здатна впроваджуватися (інтеркалювати) між шарами або ланцюгами іншої молекули, зокрема між парами основ у подвійній спіралі ДНК, змінюючи її структуру та функції.