Словник Української Мови
Буква
І́МПУЛЬС, у, чол.
1. фіз. Міра механічного руху тіла, що дорівнює добутку маси тіла на його швидкість; кількість руху.
2. фіз., техн. Короткочасний поштовх, посил (електричного струму, радіохвиль тощо); окремий сигнал, що має початок і кінець у часі. Електричний імпульс. Світловий імпульс.
3. фізіол. Хвиля збудження, що поширюється нервовою системою у відповідь на подразнення. Нервовий імпульс.
4. перен. Внутрішнє спонукання, поштовх до якої-небудь дії; спонукальна причина. Творчий імпульс.
Приклад 1:
Це не примус, не кон’юнктура, а внутрішній імпульс. По-третє, на очах руйнується уявлення про «вічно ембріонну» Україну, яка демонструє потужні й прекрасні пориви, вічний синдром Фенікса — самовідродження (і тому незнищенна у своїй суті!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Тому ( )∑ ∑ = = = n i n i iii 1 1 Fmdt d υ і FFdt Pd n i i 1 == ∑ = , де P – імпульс системи, а F – головний вектор зовнішніх сил. Отже, похідна за часом від імпульсу механічної системи дорівнює головн ому Фізичні основи механіки 15 вектору зовнішніх сил, що діють на си с- тему.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Кінетичній енергії тіла можна над а- ти і такого вигляду: ( ) m2 P m2 m 2 mE 222 к === υυ , де Р – імпульс тіла. Кінетична енергія тіла не може бути від’ємною.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”