ІНТЕРДІАЛЕ́КТ, -а, чол. 1. Штучно створена або стихійно сформована мовна система, що використовується для спілкування між носіями різних діалектів однієї мови; наддіалектна форма мовлення, яка поєднує в собі риси кількох територіальних говірок, усуваючи найбільш специфічні локальні особливості.
2. У соціолінгвістиці та діалектології — проміжна мовна система, що виникає в умовах масової міграції населення або тривалих контактів носіїв різних діалектів, зокрема в містах, і слугує засобом взаєморозуміння, не будучи при цьому ані літературною нормою, ані місцевим говором.