**ІНТЕЛІГЕ́НТИК**, -а, чол. рід. Зневажл. або ірон. Те саме, що інтелігент (у 1 знач.), але з відтінком применшення, зневаги або іронії; часто вживається для позначення представника інтелігенції, якого змальовують як несамостійного, безхарактерного, відірваного від реального життя або надміру схильного до рефлексії та сумнівів.
інтелігентик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
То, брат, «парень на большой!» А не якийсь лягавий інтелігентик. Андрій посміхнувся.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник () |