Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка належить до інтелігенції, тобто до соціальної верстви людей, що професійно займаються розумовою, переважно складною, творчою працею, розвитком і поширенням культури.
2. Людина, яка вирізняється високими моральними якостями, освіченістю, внутрішньою культурою, самостійністю мислення та почуттям соціальної відповідальності.
Приклад 1:
Бо він був силувався собі нагадати, що, мовляв, він — інтелігент, а Володимир виявив себе неінтелігентним волосним писарем, малокультурним купецьким прикажчиком. Знов же, пригадував собі професор в усіх подробицях і оповідання Володимирове про те, як цілував він ручку в Корзової.
— Тютюнник Григорій, “Вир”