Значення
-
ІНСТРУМЕНТАЛІ́ЗМ, -у, чол.
-
1. Напрям у філософії та методології науки, який розглядає наукові поняття, теорії та гіпотези не як відображення об’єктивної реальності, а лише як зручні інструменти (знаряддя) для систематизації досвіду, передбачення явищ та практичної діяльності.
-
2. У мистецтві (зокрема в музиці та живопису) — течія або підхід, що надає перевагу технічній майстерності, засобам вираження та формі перед змістом або ідейним наповненням твору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інструменталізм, р. інструменталізму, д. інструменталізмові, з. інструменталізм, о. інструменталізмом, м. інструменталізмі, к. інструменталізме