ІННОВÁТИКА, и, жін.
1. Сукупність знань, теорій, методів і практик, пов’язаних зі створенням, упровадженням та поширенням інновацій; наука про інноваційні процеси. Сучасна інноватика охоплює не лише технологічні, а й соціальні та управлінські аспекти.
2. Галузь діяльності, спрямована на розроблення та реалізацію нововведень у різних сферах суспільного життя (економіці, освіті, виробництві тощо). Розвиток інноватики в промисловості сприяє підвищенню конкурентоспроможності країни.