1. Який стосується інквізитора або інквізиції, пов’язаний з ними; властивий інквізиторові.
2. перен. Який вирізняється надзвичайною жорстокістю, суворістю, нещадністю; нищівний, безпощадний (про погляд, допит, методи тощо).
інквізиторський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як рятувати того, крізь кого, одним помахом унедійснюючи віки, лунає інквізиторський голос, що санкціонує (о цей піднятий угору повчальний палець непомильности!) автодафе в ім’я того Лагідного, який сказав: «ударять у праву щоку, підстав ліву?» Як промовляти до того, хто влялечкувався у фортецю із «ми єдині праведні, сіль землі, ліпші?» Як тут допомогти?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикметник () |