1. Особа, яку піддають допитові, часто із застосуванням тортур, в органах інквізиції; підслідний інквізиційного трибуналу.
2. заст. Те саме, що інквізи́тор.
інквізит
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови