1. Особа, яка приховує своє справжнє ім’я, прізвище, звання, посаду тощо, виступаючи під вигаданим іменем або не називаючи себе.
2. Таємне перебування де-небудь під вигаданим іменем, без розголошення свого справжнього імені, звання, посади.
інкогніто
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він грав і співав — з рок-групами, симфонічними квартетами, вуличними джазистами, хорами і оркестрами (ораторія «Невольничі ночі»), з перуанськими мандрівними музикан тами й збоїщанськими циганами та вірменами, з чортопі- льськими дримбарями, що їх одного разу привіз до Львова просто з полонин трьома військовими гелікоптерами, а також із Елтоном Джоном, який того року інкогніто побував у нашому місті. Стас володів майже всіма музич ними інструментами, але найдосконаліше грав на наших душах — на цих, геть невидимих неозброєним оком струнах своїх шанувальників та недругів… Однак про недругів — ані слова.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |