інгібіція

[inɦibit͡sijɑ] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Інгібіція — 1. фізіол., біохім. Процес гальмування, пригнічення або сповільнення фізіологічних чи біохімічних реакцій в організмі під впливом певних речовин (інгібіторів) або нервових імпульсів; протилежне до активації, стимуляції.

  2. психол. Несвідоме пригнічення, стримування психічних процесів, емоцій, потягів або поведінкових реакцій, що виникає як захисний механізм психіки або внаслідок внутрішніх чи зовнішніх заборон.

  3. хім. Зниження швидкості хімічної реакції або повне її припинення внаслідок дії інгібіторів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. інгібіція, р. інгібіції, д. інгібіції, з. інгібіцію, о. інгібіцією, м. інгібіції, к. інгібіціє

Більше записів