**Інфрачастота**, -и, ж. 1. *фіз.* Частота коливань, нижча за частоту звукових хвиль, яку здатне сприймати людське вухо (зазвичай нижче 16–20 Гц); інфразвукова частота. 2. *тех.* Частота електричних або механічних коливань у діапазоні, що лежить нижче промислової частоти (50 Гц), використовувана в спеціальних системах зв’язку, автоматики або вимірювальної техніки.
інфрачастота
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |