ІНДИВІДУА́ЦІЯ, ї, жін., спец. Процес відокремлення, виокремлення індивіда з колективу, групи, спільноти; набуття особистістю неповторних, унікальних рис, що вирізняють її з-поміж інших; становлення індивідуальності.
індивідуація
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Розвиток особистості – індивідуація – полягає у збли- женні свідомості й несвідомого. Альфред Адлер (1870-1937 рр.)
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: іменник (однина) |