Значення
-
ІНДИВІ́Д, а, чол.
-
Окрема жива істота, особина, яка існує самостійно та має власні, притаманні лише їй ознаки; представник певної спільноти, групи.
-
Окрема людина як носій неповторних психічних, фізичних та соціальних властивостей; особа, особистість (у філософії, психології, соціології).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. індивід, р. індивіда, д. індивідові, з. індивіда, о. індивідом, м. індивіді, к. індивіде
Походження слова (Етимологія)
Слово «індивід» походить від латинського «individuum», що означає «неподільне». Воно утворене з заперечної частки «in-» (не-) та дієслова «divido» (ділю). Спочатку вживалося для позначення неподільного, цілісного, а згодом стало означати окрему людину, особистість. В українську мову слово прийшло через західноєвропейські мови, такі як німецька, французька та англійська.