1. Той, хто працює не в колективі, а самостійно, на власний розсуд; одноосібник.
2. Розм. Особа, яка займається індивідуальною трудовою діяльністю (ремонтом, пошиттям одягу тощо) без державної реєстрації як підприємець.
індивідуальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |