ІНДУ́КТОР, -а, чол.
1. тех. Пристрій, призначений для збудження електричного струму або електрорушійної сили в провіднику чи котушці за допомогою змінного магнітного поля; складова частина електричних машин (генераторів, трансформаторів тощо).
2. біол., мед. Чинник (речовина, фізичний вплив або генетичний елемент), який викликає або активує певний процес в організмі, зокрема диференціацію клітин, синтез ферментів чи імунну відповідь.
3. хім. Речовина, яка прискорює хімічну реакцію, не витрачаючись у ній (синонім — каталізатор).