індентор

ІНДЕ́НТОР, а, чол., спец. Тіло (наконечник, зонд, кулька, пірамідка тощо) певної форми, виготовлене з твердого матеріалу (найчастіше з алмазу, твердого сплаву або загартованої сталі), яке під дією заданого навантаження втискають у поверхню досліджуваного матеріалу для визначення його твердості, мікротвердості або інших механічних властивостей (наприклад, у методах Роквелла, Віккерса, Брінелля).