Значення
-
У церковнослов’янській та старокнижній традиції — умовне позначення особи, чиє ім’я не згадується або невідоме; вживається замість справжнього імені в текстах, молитвах або документах (наприклад, «раб Божий ім’ярек»).
-
У сучасному вжитку, часто іронічно або узагальнено — особа, чиє ім’я навмисно не називають або яка виступає як типовий, безособовий представник когось; «такий-то», «невідомий».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ім'ярек, р. ім'ярека, д. ім'ярекові, з. ім'ярека, о. ім'яреком, м. ім'ярекові, к. ім'яреку