1. У церковнослов’янській та старокнижній традиції — умовне позначення особи, чиє ім’я не згадується або невідоме; вживається замість справжнього імені в текстах, молитвах або документах (наприклад, «раб Божий ім’ярек»).
2. У сучасному вжитку, часто іронічно або узагальнено — особа, чиє ім’я навмисно не називають або яка виступає як типовий, безособовий представник когось; «такий-то», «невідомий».