імуноелектрофорез

**імуноелектрофоре́з**, -у, ч. Метод лабораторного дослідження, що поєднує електрофоретичне розділення антигенів (наприклад, білків сироватки крові) з їхньою подальшою імунохімічною детекцією за допомогою специфічних антитіл; застосовується в біохімії, імунології та медицині для аналізу складу біологічних рідин.