ІМПУЛЬСÁТОР, -а, чол.
1. Пристрій або механізм, що генерує, створює або передає імпульси (перев. електричні, механічні чи світлові) для запуску, синхронізації або керування роботою інших систем.
2. спец. Елемент або блок у складі електронної, радіотехнічної чи обчислювальної апаратури, призначений для формування короткочасних сигналів (імпульсів) заданої форми, тривалості та частоти.