ІМПЕРФЕКТИВО́ВАНИЙ, -а, -е, лінгв. Який зазнав імперфективації; перетворений на дієслово недоконаного виду (переважно про дієслово, утворене від дієслова доконаного виду за допомогою суфіксів). Імперфективоване дієслово.
імперфективований
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |