Словник Української Мови
Буква
ІМОВІРНО. Присл. до імовірний.
1. Прислівник, що вказує на можливість, допустимість чого-небудь; правдоподібно, ймовірно. Це твердження звучить цілком імовірно.
2. У знач. вставн. сл. Уживається для вираження непевності, припущення; мабуть, очевидно, певно. Він, імовірно, вже виїхав.
Приклад 1:
Посередині стіл підтримували ще дві обсидіянові тумби, цілком імовірно, позаземного походження, як одна, так і друга вкриті алегоричними різьбленнями, а нині використовувані з технічною метою — саме в них знаходилися гнізда для під’єднування слухавок та диктофонів. Стільниця з її нашару ваннями була загалом дуже потемніла і зашкарубла.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
У самому Патерику знаходимо поширений фрагмент, який, імовірно, є авторською правкою о. Йосифа (хоча й повністю відкинути його існування у списку протографа, який належав Пе- черському монастирю і, найвірогідніше, у ньому переписувався наразі не можемо). Отже, тут читаємо: “В лэто ¤ЅФ&К& бlговоли бGъ kвити свтилника русте земли, и4 наставника и4ночествующимъ приіде бо t св7тыя горы ѓfонския прпdбныя ѓнтониі нося бlгословение прпdбны< џне< tц7ъ ѓки голуб сучецъ смасличны во у4стэхъ свои< и4 вселиc в пе- щеру, ю3же нэкогда и4скопаша варяѕи, и4 в не8 крыющеc, ра€бо8творяху.
--- Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки"