іменинник

1. Особа, яка святкує свої іменини.

2. Той, хто є головною дійовою особою якоїсь події, урочистості, святкування; винуватець торжества.

Приклади вживання слова

іменинник

Приклад 1:
Утиски, шантаж, провокації — хоча б та широковідома історія з альбомчиком, який подарували Євгенові на день народження, а доскіпливий іменинник узяв та й виявив у ньому підслуховувальний пристрій… І оприлюднив цей факт. Тож якоїсь допомоги, якогось сприяння в побуті, у творчих справах годі було б чекати.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”