Словник Української Мови
Буква
ІЛЮЗО́РНІСТЬ, іменник, жіночий рід.
1. Властивість за значенням ілюзорний; нереальність, оманливість, примарність. Ілюзорність сподівань.
2. Філос. Суб’єктивне викривлене відображення дійсності, що породжує хибні уявлення, які не відповідають об’єктивній реальності.
Приклад 1:
Однак додаючи низку коротеньких — формальних, та не семантичних — сурядних речень («І по панах, і по жидах, і по всєкі вірі!»), причому всі вони без підмета й присудка, та ще й висловлені з «нервовою» окличною інтонацією, В. Стефаник підкреслює нереальність й ілюзорність тієї огидної почвари. Так, Антін може піти, куди йому заманеться, та всюди він буде лише попихачем чи посібником сил зла.
— Зеров Микола, “Камена”