1. Який існує лише в уяві, не є реальним; уявний, примарний, несправжній.
2. Який не має практичної цінності або реальної основи; безпідставний, нездійсненний (про надії, плани, мрії тощо).
ілюзорний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Населення Месопотамії не розділяло світ на живий і мертвий, реальний та ілюзорний. Все, що можна відчути, виразити чи просто уявити, воно наділяло душею, здатністю мислити й діяти.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: прикметник () |