ІЛО́ТИ, -ів, мн. (одн. іло́т, -а, ч.). 1. У Стародавній Спарті — землероби, що становили нижчий, безправний прошарок населення, прикріплені до земельних ділянок спартіатів і зобов’язані сплачувати їм оброк; державні раби.
2. * У переносному значенні. Про людей, які перебувають у стані крайнього пригнічення, безправ’я та експлуатації; раби, поневолені.