1. Стос. до ілокуції, пов’язаний із наміром мовця, який реалізується у процесі висловлювання (напр., ілокутивна сила висловлення, ілокутивний акт).
ілокутивний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови