ілокутивний
[ilokutɪʋnɪj] Прикметник
Буква:І
Значення
-
Стос. до ілокуції, пов’язаний із наміром мовця, який реалізується у процесі висловлювання (напр., ілокутивна сила висловлення, ілокутивний акт).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ілокутивний, р. ілокутивного, д. ілокутивному, з. ілокутивного, о. ілокутивним, м. ілокутивнім