ІЛАРІО́Н, -а, чол. рід. 1. Власне чоловіче ім’я грецького походження; у християнській традиції — ім’я кількох святих, зокрема Іларіона Великого (палестинського пустельника IV ст.) та Іларіона Київського (першого київського митрополита з українців, автора «Слова про закон і благодать»).
2. Іст., церк. Особа, названа цим іменем; уживається переважно в історичному та релігійному контекстах для позначення конкретних діячів (напр., митрополит Іларіон).