ІКОНОТЕ́КА, и, жін.
1. Зібрання ікон, систематизоване за певним принципом (хронологічним, стилістичним, регіональним тощо); колекція ікон. Частина експозиції музею присвячена унікальній іконотеці XVII–XVIII століть.
2. Спеціалізоване сховище або приміщення для зберігання, вивчення та експонування ікон; музейна чи бібліотечна колекція ікон. Відвідувачі мали змогу оглянути іконотеку при кафедральному соборі.