Древослів

Словник Української Мови

іконографія

Буква

ІКОНОГРА́ФІЯ, -ї, ж.

1. Сукупність правил і канонів зображення певних осіб, подій, сюжетів у живописі, скульптурі, графіці, зокрема в релігійному мистецтві; система зображень, прийнята в певний історичний період або в певній школі мистецтва.

2. Розділ мистецтвознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку та зміни сюжетів, символів і способів зображення в образотворчому мистецтві.

3. Сукупність зображень (портретів, скульптур, фотографій) однієї особи, пов’язаних з певною темою або періодом; опис і дослідження таких зображень.

Приклади вживання слова

іконографія

Приклад 1:
іконографія Будди, що заступила зображення буддійських символів: «колеса закону» (чакра), «священного дерева» (бодхі), «па- расолей», ступнів, трону тощо. Будду зображували з його 32 канонічними ознаками: відтягнуті мочки вух, характерна випуклість на тімені (ознака вищої мудрості), мітка між бровами (символ великої духовної сили), коротке волосся на голові, скручене в локони (символізували рух сонця і вічність), німб тощо.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

More posts