Значення
-
ІКОНОГРА́ФІЯ, -ї, ж.
-
1. Сукупність правил і канонів зображення певних осіб, подій, сюжетів у живописі, скульптурі, графіці, зокрема в релігійному мистецтві; система зображень, прийнята в певний історичний період або в певній школі мистецтва.
-
2. Розділ мистецтвознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку та зміни сюжетів, символів і способів зображення в образотворчому мистецтві.
-
3. Сукупність зображень (портретів, скульптур, фотографій) однієї особи, пов’язаних з певною темою або періодом; опис і дослідження таких зображень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. іконографія, р. іконографії, д. іконографії, з. іконографію, о. іконографією, м. іконографії, к. іконографіє
Походження слова (Етимологія)
Слово «іконографія» походить від французького «iconographie», яке, своєю чергою, утворене з грецьких основ «εἰκών» (образ) та «γράφω» (пишу). Спочатку воно означало «опис зображень», а згодом набуло значення «вивчення зображень певної особи чи сюжету в живописі, скульптурі» та «строгі правила зображення». В українській мові слово з’явилося через посередництво інших європейських мов, зокрема російської та польської.