1. Стос. до іконоборства (руху, що заперечував шанування ікон) та іконоборців; пов’язаний із нищенням ікон, боротьбою проти їхнього вшанування.
іконоборчий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Словник Української Мови
Буква
1. Стос. до іконоборства (руху, що заперечував шанування ікон) та іконоборців; пов’язаний із нищенням ікон, боротьбою проти їхнього вшанування.
Відсутні