ІКО́НІКА, и, жін.
1. Мистецтвознавча дисципліна, що вивчає історію, типологію та символіку зображень (переважно в образотворчому мистецтві), зокрема в іконописі; вужче — дослідження іконографічних типів та сюжетів.
2. Сукупність зображень, образів, символів, характерних для певної культури, епохи, релігії або мистецького напряму; візуальна система знаків.